fbpx
Підписатися на розсилку

Заборонене місто: Китай, який ви ще не бачили

Пекін — одне з найдивовижніших міст світу, а Заборонене місто — його визначна пам’ятка, яка увійшла в усі путівники. Чим саме так примітне це місто в місті? Перше, що впадає в очі, — могутні стіни, якими воно обнесене. Друге — розміри. Нумо подивимось на нього ближче. Повірте, це дивовижне видовище.

Місто в місті — так називають пам’ятку в Пекіні

Ґуґун — стародавня резиденція 24 імператорів

Майже половину тисячоліття Ґуґун був резиденцією імператорських династій. Представники династії Мін і династії Цин жили тут від початку XV століття. Історія Забороненого міста почалась із волі імператора Юнле, який наказав перенести столицю держави в Пекін. Розмах був дивовижним: до будівництва цього міста було одночасно залучено біля мільйона працівників різних спеціальностей і понад сто тисяч майстрів — різьбярів по каменю і дереву, художників і майстерних швачок.

Заборонене місто було побудоване за 15 років. Палац — центр усього і місце, де жили імператори, — складався з 9999 кімнат. Кількість була символічною, адже рівно одна кімната відділяла цей палац від іншого — Палацу небесного володаря. Якщо заглибитись у традиції та історичні подробиці, можна відшукати відомості про те, що в сина Неба (а Імператор вважався саме ним) не могло бути кімнат більше, ніж у Батька. А в того, за переказами, було 10 000 кімнат.

Сьогодні палацові приміщення в Ґуґуні — це 8707 кімнат

Назва, внутрішнє оздоблення, традиції

Чому місто відразу ж стало Заборонним? Усе дуже просто: вхід звичайним смертним у нього був строго заборонений. Навіть дуже важливим персонам міські ворота відкривали у певні дні — тоді, коли приїжджали закордонні гості чи проводились святкові заходи. Показово, що іменитих відвідувачів пускали не в усі приміщення. Прохід їм був дозволений тільки до Залу Вищої Гармонії (або Тайхедянь). Саме в ньому найчастіше зустрічали імператори високих гостей.

Місто за формою було прямокутним. Причому палацовий ансамбль був надійно закритий стінами по периметру, а ворота у стінах були з усіх чотирьох боків. Найзаможніше прикрашеним був Зал Вищої Гармонії:

  • його стелю утримували 72 колони;
  • головна тема оздоблення і декору — дракони;
  • імператорський трон вирізали зі сандалового дерева, а над ним здіймався дракон із перлиною в пащі. Давня легенда проголошувала: якщо трон буде зайнятий самозванцем, то дракон виплюне перлину йому на голову.

Велич Забороненого міста виділялась сторожовими вежами: вони були спроєктовані так, що вартові всередині них ніколи не змогли б заснути. Чимось вежі нагадували коробочки з цвіркунами, якими торгували місцеві торговці.

Головний секрет міста, який знали лише одиниці, — в якій із кімнат спатиме імператор

Цікавий принцип, за яким було розплановане Заборонене місто. Теорія «у-сін» мала на увазі п’ять першоелементів в основі всіх явищ природи:

  • земля;
  • вогонь;
  • метал;
  • вода;
  • дерево.

Покладаючись на ці основи, архітектори і будівельники скерували всі фасади палацу на південь, до сонця. Саме вогонь містить у собі чоловічу енергію або Ян (Сонце) — так імператору легше було керувати імперією. Жіночі покої розміщені в північній частині палацу — Інь (Місяць) уособлювала жіночу сутність. Стіни і стовпи палацу пофарбували в жовтий колір, який ототожнювався з кольором землі, а значить, світобудови і могутності. Черепиця в палаці була спеціально покрита декількома шарами золота.

Сьогодні позолочена черепиця виглядає так

Навіть штучний канал, що символізує воду, назвали Золотою рікою, і перекинули через нього п’ять мостів із мармуру. Мости втілювали людяність і вірність, повагу до традицій і мудрість, а також правдивість — п’ять чеснот.

Північна частина комплексу прикрашена розкішним імператорським садом. На ті часи він був вершиною садового дизайну, оазисом краси і спокою. Місцем для неквапного споглядання і щирих бесід. Цікаво, що саме в саду імператриці влаштовували оглядини і обирали наложниць для імператорів.

Заборонене місто — місце постійного паломництва туристів з усього світу

Золотий вік Забороненого міста закінчився у 1911 році разом із поваленням з престолу останнього імператора Китаю. Саме тоді Пурпурне заборонене місто почали називати Ґуґун, що дослівно з китайської означає «Палац колишніх правителів». А у 1925 році Забороненому місту надали статус загальнодоступного музею.

Бажаєте побачити експонати скарбниці китайських імператорів? Компанія мандрівників «Загор’є» пропонує неймовірний тур у Китай.